|
|
 | |  |
|
Рішення КДК ФФУ. Частина 2
Голова Контрольно-дисциплінарного комітету ФФУ, розглянувши зазначене подання 20 травня 2010 року, прийняв наступну ухвалу:
1. Відповідно до пункту 6 статті 58 Дисциплінарних правил ФФУ провадження по справі «Про висновки Комітету ФФУ з етики і Чесної гри щодо порушень принципів Fair Play до та під час проведення матчу 26-го туру 17-го чемпіонату України з футболу (сезон-2007/2008) між командами «Металіст» Харків − «Карпати» Львів, що відбувся 19 квітня 2008 р.» − відкрити.
2. ФК «Карпати» Львів надати до КДК ФФУ в строк до 1 червня 2010 р. всі матеріали внутрішнього розслідування щодо можливого договірного матчу 26-го туру 17-го чемпіонату України з футболу (сезон-2007/2008) між командами «Металіст» Харків − «Карпати» Львів, що відбувся 19 квітня 2008 р.
3. Експертній комісії ФФУ надати КДК ФФУ в строк до 1 червня 2010 р. комплексний письмовий висновок щодо матчу 26-го туру 17-го чемпіонату України з футболу (сезон-2007/2008) між командами «Металіст» Харків − «Карпати» Львів, що відбувся 19 квітня 2008 р. щодо того чи вели спортивну боротьбу футболісти ФК «Карпати» Львів під час матчу.
4. Експертній комісії ФФУ надати КДК ФФУ в строк до 1 червня 2010 р. для перегляду найбільш показові кадри (скомпоновані) матчу 26-го туру 17-го чемпіонату України з футболу (сезон-2007/2008) між командами «Металіст» Харків − «Карпати» Львів, що відбувся 19 квітня 2008 р., які доводять відсутність/наявність спортивної боротьби з боку футболістів ФК «Карпати» Львів під час матчу.
5. Відрядити члена КДК ФФУ для ознайомлення з матеріалами слідства у прокуратурі Харківської області, Прокуратурі м. Києва, Прокуратурі Шевченківського району м. Львова та РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області в строк до 10 червня 2010 р.
6. Юридичному відділу ФФУ надати обґрунтований правовий висновок стосовно тягаря і стандарту доказування в дисциплінарних справах у практиці мирового футболу щодо договірних матчів.
7. Призначити дату засідань/засідання по мірі отримання матеріалів та готовності справи до розгляду.
На виконання пункту 2 ухвали КДК ФФУ отримав лист від ФК «Карпати» Львів, у якому зазначається, що клубом уже передані до ФФУ всі наявні у клубі матеріали, хоча фактично ніяких матеріалів, окрім відео- та аудіо- запису розмови Димінського П.П. та Лащенкова С.М. та документів із Прокуратури Шевченківського району м. Львова надано не було.
Щодо пунктів 3 і 4 ухвали, Експертна комісія ФФУ поінформувала КДК ФФУ, що виконання пунктів 3 і 4 Ухвали не входить до її компетенції.
На виконання пункту 5 ухвали КДК ФФУ відрядив двох своїх членів до прокуратури Харківської області, Прокуратури Шевченківського району м. Львова та РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, але, на жаль, державні органи не пішли назустріч та не надали додаткових матеріалів, що могли б допомогти розгляду питання. Процесуально ФФУ не мала змоги робити виписки з матеріалів кримінальних справ.
На виконання пункту 6 ухвали КДК ФФУ 28 липня 2010 року Юридичний відділ ФФУ надав обґрунтований правовий висновок стосовно тягаря і стандарту доказування в дисциплінарних справах у практиці світового футболу щодо договірних матчів. Основні позиції правового висновку можна викласти наступним чином:
«1. Останнім часом у засобах масової інформації набули поширення твердження щодо того, що оскільки стосовно учасників інциденту нібито «договірного матчу», між ФК «Металіст» та ФК «Карпати» було відмовлено у порушенні кримінальних справ за відсутністю складу хабарництва, то й дисциплінарне провадження органами футбольної юрисдикції стосовно відповідних осіб не може бути здійснене.
Цей підхід є хибним з правової точки зору, оскільки хабарництво є злочином, до складу якого, у якості відповідної складової, входить спеціальний суб’єкт отримання хабара − посадова особа, або прирівняна до неї особа, наділена владними розпорядчими повноваженнями.
Футболісти не є спеціальними суб’єктами в сенсі статті 368 КК України.
Тому, зокрема, відмова в порушенні кримінальних справ щодо футболістів та футбольних функціонерів, задіяних в організації договірного матчу (з отриманням футболістами винагороди за здачу гри) за відсутності в їхніх діях складу хабарництва не створює преюдиції для дисциплінарного провадження органами футбольного правосуддя.
2. Окрім того, предмет дослідження в дисциплінарному провадженні перед органами футбольного правосуддя є набагато ширшим, ніж об’єкт і загалом об’єктивна сторона такого злочину, як хабар.
Органи футбольного правосуддя є вільними в інтерпретації можливих проявів порушення принципу «Fair Play» («Чесної гри»), які встановлені статтею 5 Дисциплінарних правил УЄФА і відновлені в ст. 7 Дисциплінарних правил ФФУ. Вимоги до належної поведінки, яка відповідає етично-дисциплінарним стандартам у футболі, є набагато ширшими, ніж заборони, вміщені в Кримінальному кодексі України.
Дотримання принципу «Чесної гри», який передбачає в якості своїх складових принципи лояльності, порядності та спортивної змагальності є більш вибагливим стандартом поведінки, ніж передбачений Кримінальним кодексом України (не вчинення злочинів, прямо і вичерпно передбачених ним).
Порушення цього принципу у формах, які не підпадають під дефініції статей Кримінального кодексу, але є порушенням зазначених складових принципу «Чесної гри» з точки зору дискреційної оцінки органів футбольного правосуддя, на підставі нормативної і квазі-нормативної бази футбольної діяльності, можуть слугувати і слугують підставою для притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності на підставі регламентних документів ФІФА, УЄФА, ФФУ та прецедентної практики CAS (Міжнародного спортивного арбітражу).
З цієї точки зору, знов таки, не встановлення правоохоронними органами підстав для порушення кримінальної справи жодним чином не перешкоджає накладенню дисциплінарних санкцій органами футбольного правосуддя за ті самі дії, які не були визначені злочинними з точки зору кримінального законодавства України.
3. Футбол, як і будь-який інший міжнародний вид спорту, як і будь-яка пов’язана з ним діяльність, регламентується передусім квазі-нормативними актами міжнародних організацій, які забезпечують організацію та проведення міжнародних футбольних змагань − ФІФА та УЄФА − та прецедентними рішеннями органів футбольного правосуддя цих організацій, а також Міжнародного спортивного арбітражу в Лозанні (далі за текстом CAS). На національні федерації футболу − члени УЄФА − автоматично покладається обов’язок дотримуватись принципових засад діяльності у футболі, встановлених УЄФА та забезпечувати покладення дисциплінарної відповідальності на осіб, задіяних у футболі, що вчиняють відповідні порушення.
Відступ від цих принципових засад та відмова від дисциплінарного переслідування за їх порушення неминуче можуть потягти єдино-можливий результат − відлучення національної футбольної організації від участі у міжнародних змаганнях з футболу міжнародними організаціями (відповідно УЄФА від європейських, ФІФА − від світових).
Тому в своїй дисциплінарній практиці органи футбольного правосуддя ФФУ, а саме КДК та АК ФФУ, мають керуватись передусім квазі-нормативними документами дисциплінарного характеру ФІФА, УЄФА та прецедентною практикою CAS.
4. Навіть у національній українській судовій практиці цей підхід свого часу здобув підтвердження у справі за позовом Г.Деметрадзе до ФФУ, в якій позивач намагався оспорити деякі положення квазі-нормативних актів ФФУ, і дана справа була визнана судом першої і апеляційної інстанції такою, що не підлягає судовому розгляду, зокрема, оскільки право грати у футбол чи бути задіяним у футболі на певних засадах і в певному обсязі не відноситься до тих цивільних чи конституційних прав, які можуть підлягати судовому захисту.
Ієрархічна вертикаль квазі-нормативних спортивних актів закріплює право певної спортивної спільноти (в даному випадку − футбольної) на визначення того, як ця спільнота бачить засади здійснення цієї діяльності і яким ступенем етичних характеристик та з яким ступенем вірогідності їх наявності має володіти суб’єкт такої діяльності.
Відтак вертикаль зазначених квазі-нормативних актів є автономною і не може бути змінена національним законодавцем чи національною судовою системою, бо один із суб’єктів міжнародної футбольної діяльності не може диктувати всій міжнародній спільноті − за якими етичним стандартами їй діяти і яку межу їх доведення вважати за належне.
Неcприйняття міжнародних засад футбольної діяльності, як зазначалося, може призвести до єдиного результату − виключення суб’єкту футбольної діяльності певної країни, незгодного з цими засадами, з міжнародної футбольної діяльності.
Це прямо випливає з статей, відповідно, 13, 7біс Статутів ФІФА та УЄФА, якими на національні футбольні асоціації покладається неухильне дотримання актів зазначених організацій без жодних застережень чи обмежень.
5. Безпосередньо стосовно тягаря та стандарту доведення у справах дотичних до «замовних матчів», УЄФА та CAS сформулювали конкретні правила стосовно поширення на дисциплінарні провадження з цього предмету стандартів доведення, раніше сформульованих CAS стосовно дисциплінарних справ, пов’язаних із допінгом.
У цьому сенсі можна послатись на рішення Апеляційного комітету УЄФА від 27 травня 2009 року у справі ФК «Побєда», Олександр Забранчич та ін. до УЄФА та на пов’язане рішення CAS від 15 квітня 2010 року у справі за позовом тих же осіб до УЄФА. В даній справі йшлося про «замовні матчі» між македонським клубом «Побєда» та клубом із Вірменії «Пюнік», які відбулися під час кваліфікаційного раунду Ліги чемпіонів сезону-2004/2005. ФК «Побєда» звинувачувалася УЄФА у програші через неспортивну боротьбу під час матчів із фінансових міркувань.
На підставі непрямих (опосередкованих) доказів (показів свідків, які безпосередньо не брали участь у передачі грошей, замовленні та не чули цього безпосередньо, вражень вболівальників та ін.) Апеляційний комітет УЄФА повністю відхилив апеляційну скаргу апелянтів і залишив чинним рішення Контрольно-дисциплінарного комітету УЄФА від 17 квітня 2009 року, яким було зупинено участь футбольного клубу «Побєда» у будь-яких змаганнях під егідою УЄФА протягом 8 років, починаючи з сезону 2009/2010, та покладено санкції на Президента ФК «Побєда» та колишнього гравця і капітана клубу у вигляді заборони виконання будь-якої діяльності у футболі довічно.
Апелянт у своїй скарзі до спортивного суду в Лозанні, зокрема, посилався на недостатню доведеність відповідних дисциплінарних порушень, на неможливість встановлення органами, чи казали свідки правду, та суперечливість, опосередкованість і недостатню конкретність свідчень, їх непереконливу доказову вагу тощо.
УЄФА у своїй відповіді від 3 вересня 2009 року, зокрема, зазначив, що він погоджується з тим, що тягар доведення наявності порушення лежить на УЄФА, однак щодо необхідного стандарту доведення, зокрема, беручи до уваги природу поведінки, яка стала предметом спору (серйозність порушення), УЄФА послався на прецедентну практику CAS при розгляді дисциплінарних справ, що стосувалися допінгу, і зазначив, що остання дозволяє встановлювати факти «до межі прийнятного для суддів переконання, враховуючи серйозність звинувачень, які висуваються» (“to the comfortable satisfaction of the Court having in mind the seriousness of allegation which is made” (CAS 2005/A/908 para. 6.2))…
У будь-якому випадку очевидно, що цей стандарт є набагато ширшим і більш дискреційним, ніж застосовний у кримінальному провадженні, де будь-які сумніви мають тлумачитись на користь обвинуваченого, і обвинувачення може ґрунтуватись фактично лише на наборі доказів, які виключають розумні сумніви у винності особи у скоєнні правопорушення.
Принагідно зауважимо, що такий підхід є доволі логічним, зважаючи на специфіку футбольних відносин: логічно, що футбольна спільнота обирає людей та юридичних осіб тієї репутації, яку вона вважає за необхідну для членів своїх лав, вимагаючи від учасників футбольних відносин не просто відсутності кримінальної поведінки, а й утвердження своєю поведінкою найвищих етичних стандартів чесності, порядності,спортивної змагальності, підтримки найвищої репутації свого клубу, асоціації, національного і міжнародного футболу, зрештою − футболу як такого, як особливого соціального явища, покликаного на лише розважати, а й виховувати в соціумі найвищі моральні засади.
Слід звернути увагу також на те, що, як видно із вищенаведеної цитати і відповідної практики CAS, рівень доведення дисциплінарного порушення в сприйнятті УЄФА є гнучким і залежить від тяжкості інкримінованого порушення: чим тяжчим є обвинувачення, тим менше конкретизованості вимагається від доказування.
Наведемо тут цитату з відповіді УЄФА на апеляцію ФК «Побєда», процитовану в пункті 33 рішення Спортивного суду у тій же справі:
«При застосуванні принципів лояльності, порядності та спортивної змагальності, які закріпленні статтею 5 Дисциплінарних правил 2004 року, самого лише зовнішнього прояву неналежного дотримання було достатньо, щоб вважати, що принципи статті 5 Дисциплінарних правил були порушені і що немає необхідності встановлювати точний спосіб, у який матч було «замовлено»».
CAS підтримав таку позицію в окремому розділі зазначеного рішення: «Тягар доведення і стандарт доведення», зазначивши в пункті 85 згаданого рішення наступне:
«Приймаючи до уваги природу спірної поведінки та надзвичайну важливість боротьби з корупцією в будь-яких проявах у спорті а також зважаючи на природу й обмежені слідчі можливості керівних органів у спорті в порівнянні з національними офіційними правоохоронними органами, даний склад суду вважає, що справи, пов’язані з договірними матчами, мають розглядатись відповідно до послідовної прецедентної практики CAS у дисциплінарних справах стосовно допінгу.
Так, УЄФА має довести відповідні факти «до межі прийнятного для суддів переконання, враховуючи серйозність звинувачень, які висуваються» (“to the comfortable satisfaction of the Court having in mind the seriousness of allegation which is made” (CAS 2005/A/908 para. 6.2)».
З матеріалів згаданої справи ФК «Побєда» проти УЄФА й оцінки Судом наданих показань свідків випливає, що Суд дійсно керувався суто суб’єктивним сприйняттям правдивості чи неправдивості, щирості чи нещирості, достовірності чи недостовірності показів того чи іншого свідка. Зокрема, прийнявши в якості доказу навіть покази свідка про почуту ним думку інших осіб про те, що матч було «продано». При цьому до уваги бралося суб’єктивне сприйняття свідком почутого ним, яке видалося суду таким, що заслуговує на довіру, і доказової ваги цього.
Водночас, CAS, керуючись тим же суб'єктивним стандартом прийнятного для суддів переконання, прийшов до висновку, що докази, на яких ґрунтувалось обвинувачення УЄФА стосовно капітана команди Здравецкі не достатньою мірою задовольняють суддів для їх переконання (див. п. 107, 108 згаданого рішення CAS)…
Як бачимо, цей приклад наочно демонструє, що стандарт доведення є дуже суб'єктивним і балансує на межі суб'єктивної впевненості членів органу, який розглядає справу в правдивості чи неправдивості тих чи інших свідчень, достатності чи недостатності переказу слів тієї чи іншої особи, яка була безпосереднім учасником подій, і то не саме по собі, а в контексті інших свідчень і картини справи в цілому. Це вимагає дуже уважного об'єктивного, але і доволі сміливого підходу від членів органу, які розглядають подібну дисциплінарну справу, для того, щоб, не прикриваючись формальними межами доведення, щиро висловити своє переконання щодо тих чи інших фактів як доведених.
… Слід зазначити, що в справі ФК "Побєда", яка фактично є пілотною в царині покладення дисциплінарних покарань за замовні матчі на підставі опосередкованих доказів, обставини справи були такими, що стосовно конкретних гравців, які безпосередньо брали участь у грі не було конкретизованих даних чи доказів, навіть опосередкованих, яке конкретно коло гравців і в якій формі було задіяне у "здаванні" матчу, тому ні УЄФА, ні КАС не застосовували санкції до інших окремих гравців, суворо покаравши клуб у цілому шляхом відсторонення від міжнародних змагань під егідою УЄФА на 8 років.
6. Принагідно слід підкреслити, що в цьому ж таки рішенні CAS викладено постулат, що має прецедентне значення, стосовно серйозності такого порушення принципу «Чесної гри» як організація «договірного матчу».
Цьому присвячено пункти 78-80 рішення в яких зазначено:
"78. Жодне з положень Статуту УЄФА і Дисциплінарних правил 2004 р. не регламентує окремо "договірні матчі". Тим не менше, склад суду переконаний, що організація договірних матчів зачіпає саму суть принципу лояльності, порядності та спортивної змагальності, оскільки це явище несе в собі антиспортивний вплив на результат гри через спонукання гравців діяти не відповідно до їх спортивних можливостей, і за таку негідну поведінку вони отримують грошову винагороду.
Організація договірного матчу є обманом і складає явне порушення основоположних принципів, згідно з котрими мають проводитись спортивні змагання.
На цьому наголошувалось і в прецедентному праві CAS: "Суд підкреслює, що доволі очевидним є те, що чесність і порядність є засадничими моральними якостями, які вимагаються в будь-якій сфері життєдіяльності, бізнесу, і футбол не складає в цьому сенсі виключення. Але більш адресно склад суду вважає, що, коли йдеться про футбол, поняття порядності у застосуванні до футболу вимагає більшого ніж звичайний зміст понять чесності і порядності, з огляду на обидва аспекти − бізнесовий та спортивний. Склад суду вважає, що порядність у футболі нерозривно сутнісно поєднана з автентичністю результатів, і складає квінтесенцію того, що в сприйнятті громадськості, як окремі матчі так і чемпіонати в цілому мають бути правдешнім тестом на найкращі спортивні, технічні, тренерські та управлінські здібності супротивників.
З огляду на високу соціальну значимість футболу в Європі, недостатньо того, щоби спортсмени, які змагаються, тренери, або менеджери були просто чесними: для громадськості має бути очевидно, що вони роблять все можливе, щоб перемогти, і, зокрема, клуби мають приймати управлінські або тренерські рішення, ґрунтуючись виключно на меті перемоги їхнього клубу над будь-яким іншим клубом" (CAS 98/2000 Athens & SK Slavia Prague v UEFA).
"79. Хоча організація договірних матчів і діяльність, пов’язана із ставками на результати матчів, була особливо підкреслена в якості одного з можливих проявів порушення ст. 5 Дисциплінарних правил лише в редакції Дисциплінарних правил 2008 року, склад Суду не має жодних сумнівів, що і до того діяльність, дотична до "договірних матчів", завжди складала порушення принципів лояльності, порядності та спортивної змагальності, а відтак − порушення принципу, передбаченого статтею 5 Дисциплінарних правил в редакції 2004 р.
Подібна кваліфікація не оспорюється і апелянтом."
"80. Відповідно до статті 8 Дисциплінарних правил 2004 р. неспортивна поведінка так само як і порушення Статуту УЄФА та її регламентуючих документів підлягають покаранню шляхом накладання дисциплінарних санкцій.
Стаття 11 ДП 2004 передбачає, що дисциплінарні санкції можуть бути застосовані проти клубів, якщо "команда, гравець, офіційний представник чи член порушив ст. 5" ДП 2004р. (стаття 11, літера ф ДП 2004 р.). Додатково ст. 17 ДП 2004 р. передбачає, що:
"Дисциплінарні органи визначають вид та міру дисциплінарних санкцій, що підлягають до застосування, виходячи з об’єктивних та суб’єктивних елементів, з урахуванням обтяжуючих та пом’якшуючих обставин".
Надалі в пп. 81-82-83 рішення робиться висновок, що і фізичні особи, і клуби, замішані в "договірних матчах" порушують принципи лояльності, порядності та спортивної змагальності і є суб’єктами дисциплінарних на ст.ст. 14 та 15 Дисциплінарних правил.
І надалі саме в контексті накладення санкцій дисциплінарним органом CAS якраз і наголосив у вищезацитованому п. 85 Рішення в справі ФК "Побєда", що, зважаючи на природу спірного порушення і надзвичайну важливість боротьби з корупцією в спорті, стандарт доведення має бути специфічним, таким, як описано вище у відповідній цитаті.
В п. 115 того ж Рішення, оцінюючи санкцію, застосовану УЄФА до президента ФК "Побєда" у вигляді довічної заборони займатись будь-якими видами діяльності, дотичними до футболу, Суд (CAS) визнав таку санкцію належною і пропорційною, наголосивши, що "організація замовних матчів є одним із найгрубіших можливих порушень принципу порядності в спорті".
Таким чином, виходячи з практики УЄФА та CAS, дисциплінарні органи ФФУ мають при розгляді дисциплінарних проваджень, предметом яких є "match fixing" (у широкому значені − причетність до проведення та організації договірних матчів) виходити з того, що будь-яка причетність до такої: організація, участь, приховування відповідної інформації, перешкоджання розслідуванню відповідних фактів та їх неупередженість розгляду органами футбольної юрисдикції та інші подібні дії складають одне з щонайгрубіших порушень складових принципу Fair Play (Чесної гри) в його інтерпретації статтею 5 Дисциплінарних правил УЄФА та 7 Дисциплінарних правил ФФУ і дотичні до цього дії відповідних осіб і клубів підлягають дисциплінарному переслідуванню із застосуванням стандарту доведення до межі прийнятного для членів Контрольно-дисциплінарного комітету ФФУ переконання у доведеності їх дотичності до такого порушення, яка є адаптованою (пониженою), зважаючи на серйозність звинувачень, які висуваються.
Покладення дисциплінарних санкцій футбольною спільнотою на таких засадах, якщо це матиме місце, водночас не створить автоматично преюдиції для правоохоронних органів, які діють за іншими стандартами доведення вини.
Так само офіційно висловлена і зафіксована в процесуальних документах позиція правоохоронних органів щодо дій відповідних осіб преюдиційно не обмежує відмінної оцінки доказів або відмінних висновків про дотичні дії і події органами футбольного правосуддя».
7 червня 2010 року до ФФУ надійшов лист від УЄФА за підписом керівника відділу дисциплінарних служб Пітера Лімахера, у якому він повідомив, що до нього звернувся німецький адвокат, який представляє перед CAS «Карпати» Львів з листом, у якому йшлося про наявність багатоманітних матеріалів внутрішнього розслідування «Карпати» Львів інциденту «договірного матчу», зокрема про підтвердження «договірного» характеру матчу опитаними в процесі внутрішнього розслідування футболістів лінії оборони та інших футболістів, які підтвердили те саме, а також висловлювалось нерозуміння щодо пасивності ФФУ у дисциплінарному переслідуванні винних.
Цей лист німецького адвоката додавався до листа пана П.Лімахера, в якому, своєю чергою, висловлювалось певне здивування щодо зволікання з дисциплінарним розслідуванням, надавалось роз’яснення щодо визначення критерію доведеності у дисциплінарних справах та зазначалось про готовність УЄФА за необхідності надати підтримку у цій дисциплінарній справі. Наголосимо, що разом із цим УЄФА надав лист адвоката «Карпати» Львів де, серед іншого, зазначається й інформація, що не надавалася ФФУ, попри її неодноразові звернення − проведення внутрішнього розслідування, бесіди з футболістами, а також інформація, що не відповідає фактичним обставинам справи − звинувачення ФФУ у приховуванні фактів та навмисному затягуванні розгляду питання (ця інформація спростовується неодноразовими зверненнями ФФУ, Комітету з етики і Чесної гри та КДК ФФУ на адресу «Карпати» Львів з проханням надати відомості щодо можливого факту порушення принципів «Фейр Плей»).
У відповідь на лист Пітера Лімахера, КДК звернувся до УЄФА з проханням надати допомогу КДК: за можливості, отримати бетінг-експертизу та направити на засідання КДК ФФУ незалежного спостерігача УЄФА. УЄФА направив свого представника, який фактично брав участь у засіданні КДК у якості незалежного спостерігача УЄФА.
19 липня 2010 року КДК ФФУ додатково отримав заперечення ФК «Металіст» Харків проти Висновку Комітету ФФУ з етики і Чесної гри разом із клопотанням залучити до матеріалів справи документи, надані клубом, та запросити у якості свідків певних осіб.
Суть цих заперечень полягає у наступному:
Опис подій у Висновку Комітету ФФУ з етики і Чесної гри не підтверджений доказами, а зроблений на припущеннях щирості або нещирості суб’єктів футболу, що не є правовою категорією.
Прокуратурою Харківської області 14 квітня 2010 року винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, тобто, компетентним органом, який визначений законодавством України, встановлено відсутність факту підкупу гравців ФК «Карпати» Львів заступником генерального директора ВАТ «ФК «Металіст» Красніковим Є.О. за програш матчу від 19 квітня 2008 року між командами ФК «Металіст» Харків − ФК «Карпати» Львів.
Згідно з частиною 2 статті 73 Дисциплінарних правил ФФУ, сторони повинні довести обставини, на які вони посилаються, як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому в запереченні «Металістом» фактично повністю ігнорувався підхід УЄФА та CAS щодо того, що відсутність кримінального переслідування осіб за хабарництво чи взагалі за будь-який злочин чи відмова в кримінальному переслідуванні не є перешкодою для притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності органами здійснення футбольного правосуддя щодо порушення принципів Fair Play. А також що стандарт доведення вини при таких дисциплінарних провадженнях є інакшим, менш вибагливим і більш суб’єктивним (як зазначено у правовому висновку начальника юридичного відділу ФФУ Бордюгової А.Ю. з посиланням на відповідні неспростовні прецедентні рішення УЄФА та CAS − див. детальніше вище).
Так само в запереченнях ФК «Металіст» було надано викривлений опис доказової бази даної справи, яка містить, принаймні, певну кількість інформації, яка може бути розцінена як достатня щодо висновку про порушення тими чи іншими задіяними в інциденті особами Дисциплінарних правил ФФУ, не надано жодного аналізу відповідної доказової інформації, яка містилась у справі. Фактично позиція ФК «Металіст» ґрунтується на тому, що відсутні докази, які згідно до кримінально-процесуального законодавства були б достатніми для обвинувального вироку і подолання передбаченої Конституцією України презумпції невинуватості.
КДК ФФУ розроблено низку питань сторонам та свідкам справи та належним чином направлено для надання офіційних відповідей. Питання були направлені сторонам справи − фізичним особам, а також свідкам та причетним до справи особам, а саме (окрім сторін справи) Бандурку О.І., Стороженку С.М., Суркісу Г.М.
Відповіді були отримані від Бандурка О.І., Єфремова О.А., Краснікова Є.О., Стороженка С.М., Суркіса Г.М., Іщенка М.А., Кобіна В.В., Федоріва В.М. Від інших осіб (сторін справи) відповідей до КДК ФФУ не надходило. Усі відповіді долучені до матеріалів справи.
Єфремов О.А., Красніков Є.О., Іщенко М.А, Кобін В.В. та Федорів В.М. фактично підтвердили інформацію, яку надавали Комітету з етики і Чесної гри, а відповідь Стороженка С.М. головним чином стосувалася не суті та встановлення фактів справи, тому більш детально зупинятися КДК ФФУ не вважає доцільним.
Бандурко О.І. у своїй відповіді надав наступну інформацію:
- перед засіданням КДК ФФУ на початку липня 2009 року, до Бандурка О.І. зателефонував Димінський П.П., зазначивши, що у нього є матеріал, який свідчить про те, що Федорів В.М. − хабарник, ці матеріали ним передані до Львівської прокуратури, що ці докази залишатимуться в клубі, що він не бажає здіймати галасу через це та просив, щоб КДК ФФУ не ухвалював рішення на користь Федоріва В., переніс засідання, на яке буде направлено представника ФК «Карпати»;
- до січня 2010 року ніяких доказів щодо протиправних дій Федоріва В.М. з боку ФК «Карпати» надано не було;
- на Конгресі ФФУ у грудні 2009 року він виступив із заявою про те, що є непідтверджена інформація стосовно договірного матчу і що ФФУ прагне провести розслідування, проте, окрім голослівних заяв з боку ФК «Карпати», жодних документальних підтверджень немає;
- на численні запити з боку КДК ФФУ та Комітету ФФУ з етики та Чесної гри протягом липня 2009 − січня 2010 жодних документів, які б підтвердили заяву ФК «Карпати», не надходило;
- 22.01.2010 р. на прохання генерального директора ОПФКУ «Прем'єр-Ліга» Єфремова О.А відбулась неофіційна зустріч, де Єфремов O.A. передав 2 компакт-диски (на одному відеозапис, на другому аудіозапис розмови між Почесним президентом ТзОВ «КПФ «Карпати» Львів Димінським П.П. та футболістом Лащенковим С.М.) та просив його закрити справу Федоріва, а диски нікому не показувати;
- переглянувши диски, Бандурко О.І. одразу завіз їх Суркісу Г.М., який, почувши, що записано на дисках, дивитись їх відмовився та розпорядився негайно передати їх у Комітет ФФУ з етики та Чесної гри для розслідування, а його постійно інформувати про хід розслідування, дотримуючись всіх процедур у відповідності до положень ФФУ;
- 25 січня 2010 року зранку він викликав до себе Кочетова І.М., Лутюка Д.М. та Алюшина Д.М. З дисків були зняті копії та передані Кочетову І.М. та Лутюку Д.М. для проведення розслідування;
- з Міжнародного спортивного арбітражного суду ФФУ була отримана копія скерованої до нього ТзОВ «КПФ «Карпати» Львів апеляційної скарги, а також копії вищевказаних дисків та розшифровка записаної розмови між Димінським П.П. та Лащенковим С.М.;
- 22 січня 2010 року на адресу Голови АК ФФУ надійшов лист з ФК «Карпати», в якому було повідомлено про те, що клуб має в своєму розпорядженні диски, які підтверджують, що Федорів В.М. брав участь у договірному матчі та містилося прохання переглянути всі рішення дисциплінарних органів ФФУ по цій справі за нововиявленими обставинами;
- 1 лютого 2010 ця інформація (про факт можливого порушення принципів Fair Play) була озвучена на Виконкомі ФФУ − тобто, стала широковідомою, в той же вечір до Бандурка О.І. зателефонував Єфремов О.А. та обурювався, чому він не дотримався домовленості та конфіденційну інформацію розголосив. Єфремов О.А. був дуже незадоволений, проте ніяких погроз не висловлював, а тільки намагався переконати приховати цю інформацію і казав, що подальше розслідування дуже негативно вплине на його імідж, імідж Суркіса Г.М., вітчизняного футболу та України, особливо напередодні Євро-2012. В обмін на нерозголошення інформації з дисків просив його сприяти скасуванню рішення КДК ФФУ щодо заборони здійснювати трансферну діяльність клубу «Карпати», яке було прийнято в якості санкції за непогашення заборгованості по заробітній платі Федоріву В.М.
- також телефонував і Димінський П.П., намагаючись переконати «не виносити сміття з хати». Єфремов О.А. та Димінський П.П. були впевнені, що диск не буде обнародуваний, а на меті мали лише «тихе» припинення провадження щодо Федоріва В., щоб не виплачувати йому заборгованість. Коли інформація все ж таки набула розголосу − ФК «Карпати» розпочало інформаційну війну в ЗМІ саме проти ФФУ;
- 12 лютого 2010 р. ФФУ направила звернення в Генеральну прокуратуру України, де детально був описаний хід подій щодо розслідування ФФУ інциденту з можливо договірним матчем. Зроблено це було за розпорядженням Суркіса Г.М. До цього звернення були прикладені всі копії листів від ФК «Карпати» на адресу ФФУ, та листів ФФУ на адресу ФК «Карпати». В цьому зверненні Бандурко О.І. просив витребувати матеріали у Львівській прокуратурі щодо того, чи звертався дійсно туди ФК «Карпати» із заявою, чи відкрита кримінальна справа тощо;
- Генеральна прокуратура України повідомила, що кримінальна справа у Львівській обласній прокуратурі закрита. В свою чергу ФК «Карпати» звинуватив ФФУ, що саме за її вказівкою у Львівській прокуратурі справа була закрита;
- всі подальші коментарі цього інциденту з боку діючого керівництва ФК «Карпати» та його колишнього генерального директора Єфремова О.А. зводилися до того, що вони розраховували «закрити справу Федоріва» без розголосу, в цих коментарях прослідковувався прихований шантаж ФФУ, він чітко простежується також і в їх листах на адресу ФФУ.
Суркіс Г. М. у своїй відповіді надав наступну інформацію:
- наприкінці квітня 2008 року, перебуваючи з інспекторами УЄФА у Львові, він зустрічався віч-на-віч у ресторані з Димінським П.П. та під час зустрічі обговорював лише питання підготовки міста Львова до проведення Євро-2012. Поодаль, біля барної стійки, звідки неможливо було чути зміст розмови, поруч із його охороною сидів Єфремов О.А. Дедишина І.М. у ресторані не було;
- жодної інформації щодо можливого договірного матчу між командами ФК «Металіст» − ФК «Карпати» на момент бесіди Суркіс Г.М. не мав;
- вперше про можливе порушення принципів Fair Play Федорівим В.М. він дізнався влітку 2009 року, під час розгляду «питання Федоріва» від Бандурка О.І., який розповів, що Димінський П.П. заявив, що Федорів В.М. грубо порушив принципи Fair Play, але жодних підтверджуючих документів не надав;
- 22 січня 2010 року до нього приїхав Бандурко О.І. та сказав, що привіз передані Єфремовим О. А. диски із записом розмови Димінського П.П. з Лащенковим С.М. Не переглядаючи їх, Суркіс Г.М. розпорядився передати їх у Комітет ФФУ з етики і Чесної гри для проведення розслідування, про що його інформувати.
- 1 лютого 2010 року на засіданні Виконавчого комітету ФФУ він оприлюднив цю інформацію та Виконком дав вказівки щодо проведення відповідного розслідування Комітетом з етики і Чесної гри.
Ухвалою від 5 липня 2010 року КДК ФФУ встановлює датами розгляду справи 2-3 серпня 2010 року. Про дату засідання всі сторони поінформовані належним чином та запрошені взяти особисту участь у ньому.
ФК «Карпати» Львів поінформували КДК ФФУ про неявку на засідання КДК ФФУ представників та футболістів клубу. |
| Категория: Мои статьи | Добавил: semeniuk (09.09.2010)
|
| Просмотров: 676
| Рейтинг: 0.0/0 |
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ] | |
 | |  |
|
 | Статистика |  |
| Онлайн всього: 3 Гостей: 3 Користувачів: 0 | |
 | |  |
|
