У заявку Юрій Миколайович Калитвинцев вніс 18 футболістів, але вже після першого матчу двоє з цього списку (Люлька та Віценець) вилетіли через травми, тож їх замінили інші (Шахов та Логінов).

Основний кіпер тієї команди Ігор Левченко продовжує захищати кольори донецького «Олімпіка» в другій лізі. Щоправда, взимку Ігор спробував сили в луганській «Зорі», але, враховуючи величезну конкуренцію (Шуст, Шуховцев), повернувся назад. Наразі тренується разом із «Олімпіком». Минулого сезону ця команда зайняла п'яте місце в групі Б. Багато спеціалістів говорять, що Ігор значно додав у майстерності. Наочно він це продемонстрував у відбірковому турнірі до чемпіонату Європи, що проходив недавно у Бородянці. Та й у другій лізі в шістнадцяти матчах пропустив лише сімнадцять м'ячів.

З перемінним успіхом грав за дублерів донецького «Шахтаря» В'ячеслав Базилевич. Перспектив у «Шахтарі» — нуль. Причини: П'ятов, Худжамов, Шуст, Вірт. Потрібно переходити в іншу команду хоча б на правах оренди. Подейкують, що пробитися нагору В'ячеславу заважає його природна скромність.

Захисник Максим Білий — єдиний із першопочаткового списку, хто не зіграв на тому чемпіонаті жодного матчу — до основи не потрапляв, а більшість зустрічей складалася так, що підсилювати треба було напад. Минулий чемпіонат провів у «Шахтарі-3», а нинішній розпочав у складі алчевської «Сталі».

За позицію правого захисника конкурували двоє футболістів — киянин Сергій Люлька та донеччанин Богдан Бутко. У стартовому матчі зіграв Люлька, але відразу ж травмувався і замість нього вийшов Бутко. Та після фінального свистка другого матчу проти Англії Богдан не зміг піднятися з газону — травма. Останній матч у групі та в двох наступних поєдинках грав донеччанин Ігор Чайковський.

Сергій Люлька продовжує свої виступи за «Динамо-2» у першій лізі так само. Богдан Бутко минулого сезону грав за дубль «Шахтаря» у відповідному турнірі, а нині проходить університети Віталія Кварцяного у луцькій «Волині». Віталій Володимирович, попри свій звичний критичний настрій, дуже хвалить хлопця. Ігор Чайковський, розпочавши минулий чемпіонат у турнірі дублерів, з другого кола перейшов на правах оренди до луганської «Зорі», де відразу ж став не просто основним гравцем, а практично незамінною бойовою одиницею. Регулярно викликається до збірної.

На протилежному фланзі захисту майже без замін відіграв киянин Дмитро Кушніров. Лише одного разу Калитвинцев випустив замість нього Карнозу, коли за рахунку 0:0 у матчі проти Швейцарії нам (кров з носа) потрібен був гол. Продовжує свої виступи у «Динамо-2».

Кар'єра двох основних центральних захисників Сергія Кривцова та Темура Парцванії склалася по-різному. Кривцов, одігравши у запорізькому «Металурзі» сезон в основі, отримав запрошення до донецького «Шахтаря», а Парцванія продовжує залишатися у «Динамо-2». Правда, взимку він був на перегляді у київському «Арсеналі», але не підійшов тодішньому тренеру команди В'ячеславу Грозному.

Сергій Логінов, якого Калитвинцев дозаявив замість травмованого Люльки, у чемпіонаті не грав. Минулий сезон відіграв за динамівський дубль. А нинішній розпочав у складі івано-франківського «Прикарпаття».

У першій грі проти Словенії Калитвинцев грав за незвичною для українців схемою 4-3-3. Опорним був Кирило Петров, якого потім і визнали найкращим гравцем турніру. Впродовж минулого сезону Газзаєв начебто підтягував Кирила до основи, брав з першою командою на збори, але, зрештою, після закінчення чемпіонату Петров поїхав до Кривого Рогу в оренду.

Орієнтованішими на атаку в цій трійці хавів були Віталій Віценець та Артур Карноза. Донеччанина спіткала участь Люльки — в першому ж матчі він зазнав травми. Для команди це була справжня втрата, адже Віталій на той момент розглядався як кандидат на поїздку з першою командою «Шахтаря» на тренувальні збори. До того ж, рівень футболу, продемонстрований ним у грі проти словенців, був справді високим. Першу половину сезону Віценець провів у донецькому дублі, а потім його віддали у луганську «Зорю». Здавалося, в цій команді Віталій покаже свій потенціал, але не всім талановитим гравцям перехід у дорослий футбол дається легко. За все друге коло Віценець так і не зміг закріпитися в основному складі.

Після першого матчу перестав виходити на поле дніпропетровець Артур Карноза, але причина тут не в травмі — його гра не влаштувала головного тренера. В подальшому він виходив лише на заміну наприкінці матчів. Сезон 2009/2010 доволі потужно провів за дубль «Дніпра» — п'ять влучень. Тричі сидів на лаві запасних у матчах основної команди.

На матч другого туру проти англійців Юрій Калитвинцев кардинально змінив тактичну схему, перейшовши до класики 4-4-2. Опорного, як і в попередньому матчі, зіграв Кирило Петров. Праворуч діяв киянин Дмитро Єременко. У принципі Діма і в першому матчі грав праворуч, але був набагато орієнтованішим на атаку. Цього разу він працював на всьому фронті, часто сідаючи глибше. Дмитро відіграв чотири матчі з п'яти, пропустивши фінал через перебір жовтих карток. Після чемпіонату Єременка забрав до Луцька Віталій Кварцяний, але там проявити себе Дмитру не вдалося, і друге коло він знову розпочав у «Динамо-2». Ось як прокоментував Віталій Кварцяний його дебютний матч у «Волині»: «Я дуже розчарований Єременком, він на тренуванні робив одне, а тут біжить до своїх воріт. Жодного футболіста не обіграв за цілу гру. Якщо він ще раз так зіграє, ми його назад у «Динамо» віддамо. Нам не потрібні такі футболісти, які грають тільки в пас, на місці, а на швидкості — ні».

Вийшовши на заміну в першому матчі проти словенців, дуже добре зарекомендував себе Денис Гармаш, і на матч з англійцями він вийшов уже в основі. Після цього Денис уже не віддавав своє місце у старті, ставши після Петрова, мабуть, гравцем № 2 турніру. Минулий сезон Гармаш провів у «Динамо» під основою, переважно сидячи на лаві запасних. У своїх інтерв'ю Газзаєв запевняє, що Денис — один із головних кандидатів серед молодих футболістів на місце у старті.

Роль плеймейкера у другому турі виконував Сергій Рибалка, хоча назвати його чистим розігрувальним не можна — Сергій також часто бере участь і у командному пресингу. Саме гол Рибалки за п'ять хвилин до закінчення матчу зі швейцарцями вивів Україну з групи. Минулий сезон вихованець харківського футболу провів у першій лізі, граючи за «Динамо-2», але попри те, що Сергія дуже хвалять фахівці, наближеним до першої команди його назвати тяжко.

Перший свій матч в основі Євген Шахов, якого Калитвинцев уже другим заходом (через травму Віценця) дозаявив у збірну, зіграв аж у півфіналі. Сталося це здебільшого через дискваліфікацію Єременка, внаслідок чого Калитвинцеву довелося знову змінювати тактичну схему. До речі, Юрій Миколайович майже в кожному матчі змінював тактику. У півфіналі наші грали за популярною нині «іспанкою» — 4-2-3-1. Другим опорним, з більшим акцентом на атаку, і був дніпропетровець Євген Шахов. Саме він класним ударом (більшість вважає цей гол найкращим на турнірі) відкрив рахунок у півфіналі. Минулий сезон прогресивним для гравця не став. Перше коло він переважно грав за дублерів «Дніпра», кілька разів вийшовши у прем'єр-лізі за першу команду, а в другому колі переїхав до київського «Арсеналу». Тамтешні тренери теж не бачили його у складі.

Немає різниці, за якою схемою діяла збірна України, — щонайменше двоє нападників перебувало на полі. Та цікаво, що лише один із них мав постійне місце в основі, двоє ж інших грали почергово. Всі матчі відіграв Дмитро Коркишко. Запам'ятався він передусім тим, що мав багато моментів, але забив лише одного разу — в фінальному матчі. Перше коло відіграв за динамівський дубль, а взимку перейшов до київського «Арсеналу». На жаль, там він теж не заграв, хоча й устиг відзначитися красивим голом зі штрафного в матчі проти «Кривбасу». Це, до речі, була та зустріч, коли кияни, після ганебного матчу з «Таврією», поїхали до Кривого Рогу фактично дублем і перемогли. Коркішко забив тоді зі штрафного.

Пару Коркишку у нападі складали почергово Віталій Каверін та Сергій Шевчук. Перший гравець надзвичайно технічний, але «малогабаритний», другий володіє великою швидкістю. Каверін наступний сезон провів за дублерів «Дніпра» і забив чотири м'ячі. Як для нападника — катастрофічно мало. Така ж історія і з Сергієм Шевчуком — за весь сезон він відзначився влучним ударом лише одного разу.

Олександр Озірний, газета "Український футбол"