Понеділок, 10.08.2020, 06:00
МЕГАСПОРТ
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Статьи | Реєстрація | Вхід
Меню сайта
Категории раздела
Мои статьи [18]
Пошук
Главная » Статьи » Мои статьи

50 років віце-королю
Дієго Армандо Марадона народився о п'ятій ранку в неділю З0 жовтня 1960 року (в поліклініці Евіта в місті Ланус, яке знаходиться в аргентинській провінції Буенос-Айрес) в сім'ї дона Дієго, робітника, який працював на млині Трітумоль, і його дружини, домогосподарки Дальми Сальвадорі Франко. Марадона був п'ятою дитиною в сім'ї.

3 12 років Дієго грав за молодіжний склад команди «Аргентинос Хуніорс». 20 жовтня 1976-го він за 10 днів до свого 16-ліття дебютував у її основному складі, вийшовши за 10 хвилин до кінця зустрічі під номером 16 у матчі чемпіонату Аргентини. Хоча «Червоні жуки» програли той матч клубу «Тальєрес», Марадона відразу показав себе: зробив кілька проходів, а також організував голевий момент (не реалізований, однак, Хорхе Лопесом).

А 3 квітня 1977-го Марадона дебютував у складі молодіжної збірної Аргентини на юнацькому чемпіонаті Південної Америки, що проходив того ж року у Венесуелі. Там Дієго зіграв усі матчі національної команди. За «Червоних жуків» Марадона також провів хороший сезон, зігравши в 49 матчах і забивши 19 м'ячів. За молодим аргентинським обдаруванням стали «полювати» провідні південноамериканські та європейські клуби. Але Дієго всім відмовляв, вважаючи за краще в спокійній обстановці готуватися до чемпіонату світу, на поїздку куди Марадона був одним з кандидатів.

Але на чемпіонат світу Дієго тоді не поїхав: за 13 днів до старту турніру він став останнім «вигнанцем» із попередньої заявки збірної. Це оголошення викликало у молодого Дієго істерику. За три дні він навіть подзвонив тренеру Менотті додому, благаючи взяти його на мундіаль. Але — відмова. Марадона говорив: «Це було найважчою поразкою в моєму житті. Бути у відмінній формі, палати від бажання виступити за свою команду, і опинитися за бортом — таке не можна пережити».

1979-го Марадона взяв участь у складі молодіжної збірної на чемпіонаті Південної Америки. Там аргентинці зайняли друге місце, поступившись лише господарям турніру, збірній Уругваю. На турнірі Дієго провів 5 з 6 ігор своєї команди. Того ж року він як капітан команди поїхав на молодіжний чемпіонат світу до Японії. Дебютував у ньому 26 серпня в матчі проти Індонезії, який аргентинці виграли 5:0, а два м'ячі забив Дієго. На турнірі аргентинці виграли всі матчі, пропустивши лише 2 голи. Марадону було визнано найкращим гравцем чемпіонату — він забивав у кожній із зіграних зустрічей, окрім лише матчу з Югославією. До того ж, у фіналі зі збірною СРСР Марадона забив останній у матчі м'яч, який остаточно «затвердив» рахунок у грі. На думку Дієго, молодіжна збірна зразка 1979 року була за всю його кар'єру найкращою командою, в якій він грав.

Наступного року Марадона знову — найкращий бомбардир обох першостей Аргентини з 25 і 18 голами, що дозволило йому стати єдиним гравцем в історії чемпіонату Аргентини, який ставав п'ять разів найкращим бомбардиром чемпіонату. Голи Дієго допомогли його клубу зайняти друге місце в Метрополітано.

14 вересня Марадона забив свій сотий гол на професіональному рівні, взявши ворота «Сан-Лоренсо». Проте дуже велика увага преси і постійна відсутність Дієго в збірній погано впливали на ставленні в клубі до нього. В «Аргентинос Хуніорс» половина гравців не спілкувалася з ним, а тренер клубу вимагав од нього голів спочатку в кожному матчі, а потім і в кожному таймі. У жовтні, напередодні матчу клубу з «Бока Хуніорс», воротар «Боки» Уго Орландо Гатті в інтерв'ю сказав, що Марадона — непоганий гравець, але ЗМІ надто роздувають його значущість, а також назвав Дієго «товстуном». У відповідь Марадона в пресі назвав Гатті заздрісником, наголосивши, що той пропускає «безглузді голи». Перед грою Гатті підійшов до Дієго і сказав, що нічого подібного не говорив. Але було вже пізно: Марадона, розлючений словами голкіпера, забив чотири м'ячі. Багатьма той матч визнається найкращою грою Дієго у складі «Аргентинос Хуніорс». Після гри Марадона чекав схвалення від керівництва клубу, але натомість йому було сказано: «Для тебе це норма. За голи тобі платять». Після цього Марадона перестав ходити на тренування, почавши шукати собі новий клуб.

Кандидатом на купівлю Марадони був «Рівер Плейт», що запропонував Дієго велику зарплату. Але Марадона не хотів переходити в «Рівер»: у одному з інтерв'ю він сказав, що його запросила «Бока Хуніорс», хоча це було неправдою. Після цих слів, «Бока» почала переговори з приводу трансферу нападника. 20 лютого Марадона став гравцем «Боки Хуніорс». Цей перехід було названо «трансфером століття». Дієго перейшов у стан «Генуї» на правах оренди з поступовим викупом клубом контракту футболіста на загальну суму в 3 млн. 600 тис. доларів. Ці гроші «Бока» виплачувала впродовж півтора року. За договором, «Генуя» мусила заплатити 600 тис. доларів «підйомних» самому Марадоні. Але через проблеми з фінансами клуб, замість грошових коштів, віддав йому дві квартири в будинках бізнесмена Тіто Гуровича, в районах Коррея-і-Лібертадор і Републіка-де-ла-Індія.

Цей перехід змінив життя не лише самого футболіста, а й його сім'ї, що переїхала в новий просторий будинок. У день підписання контракту Дієго зіграв у товариському матчі «Аргентинос Хуніорс» і «Боки Хуніорс», провівши в кожній команді по тайму і забивши за «Боку» гол із пенальті.

Офіційний дебют Марадони у складі «Генуї» відбувся 22 лютого. У матчі з суперником «Боки» «Тальєресом» клуб Марадони переміг 4:1, а сам він забив два м'ячі. При цьому виходив на гру з травмою, отриманою ще під час виступу за «Аргентинос Хуніорс»: у нього хворіли м'язи правої ноги.

Узимку 1982-го Марадона на турнірі Верано провів останні ігри за «Боку», оскільки він мусив зосередитися на підготовці до чемпіонату світу в Іспанії. Останній матч у складі «Боки Хуніорс» провів 6 лютого 1982 року з «Рівер Плейтом», і в ньому «Бока» зазнала поразки. Всього за цей клуб він зіграв 40 матчів і забив 28 м'ячів.

Підготовка Аргентини до чемпіонату світу зайняла чотири місяці. Але збірна Аргентини на ньому провалилася.

1982-го Марадона перейшов до каталонської «Барселони», яка заплатила самому Дієго 3 млн. доларів «підйомних» і 200 тис. доларів у рік як заробітну плату; контракт було підписано на 6 років. Сума трансферу склала 1,2 млн. песет (8 млн. доларів), при цьому 66% цієї суми пішли в «Аргентинос Хуніорс», а ті, що залишилися — в «Боку Хуніорс». Цей трансфер став найдорожчим в історії футболу на той момент.

Каталонія зустріла Марадону як справжню «зірку» футболу: всі газети розмістили на перших шпальтах репортаж про його приліт. Дебютною грою Дієго став матч 4 вересня 1982 року з «Валенсією», в якому «Барса» програла 1:2. Після перших ігор футболіст став справжнім ідолом іспанської публіки, і часто місцеві коментатори, характеризуючи вдалі індивідуальні дії гравців, говорили: «зіграв, як Марадона». Він провів у чемпіонаті Іспанії 15 матчів і забив 6 м'ячів. А відтак у грудні в нього виявили гепатит. Через хворобу Марадона 3 місяці не грав. Без нього «Барселона» провела 14 матчів у чемпіонаті й кілька ігор у Кубку Кубків, де «синьо-гранатові» вилетіли на стадії 1/4 фіналу.

Сезон-1983/1984 стартував для Марадони невдало. 24 вересня 1983 року «Барселона», зустрівшись у 4-у турі чемпіонату Іспанії з клубом «Атлетик», виграла 4:0, але Дієго отримав дуже важку травму: гравець «Атлетика» Андоні Гойкоечеа, весь матч слідкувавши за ним, бив його по ногах, а на 59-й хвилині зустрічі зламав йому кісточку і завдав ще низку дрібніших травм.

Окрім футбольних виступів Марадони, дуже велика увага приділялася в пресі його зарплаті та поведінці поза футболом. До того ж, президент клубу, Хосеп Нуньєс критикував гравця за часті відвідини нічних клубів.

Усього за два сезони в «Барселоні» Марадона провів 58 матчів і забив 38 м'ячів.

29 червня 1984 року колишній футболіст і менеджер клубу «Наполі» Антоніо Юліано почав переговори з «Барселоною» на предмет переходу Марадони. І вже наступної доби операцію було здійснено: клуби домовилися про трансфер на суму 14 млрд. лір (майже 7,6 млн. доларів).

Марадона дебютував у складі «Наполі» 16 вересня в гостьовому матчі з «Вероною», який завершився з рахунком 1:3. У другій грі в складі «адзурри» Марадона, поціливши м'ячем у ворота клубу «Сампдорія», узяв м'яч із сітки й поцілував його. Це згодом стало традицією — так Марадона святкував усі свої голи.

А потім... був чемпіонат світу-1986, виграний особисто Марадоною. Був м'яч, забитий ним рукою в чвертьфіналі з Англією, а також феноменальний гол, коли він обвів сімох гравців у тому ж матчі. Отримав звання кращого футболіста світу. Згодом — уживання кокаїну, наркотики, залежність, дискваліфікація. Повернення у футбол — але не на колишній рівень.

Юлія СТЕЦЬКІВ, газета «Український футбол»
Категория: Мои статьи | Добавил: semeniuk (27.11.2010) | Автор: semeniuk
Просмотров: 426 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 1
1 Jack-Boss   [Матеріал]
Талант має Марадона, але характер в нього складний. А так можливо став би і королем, замість Пеле. Але нахабних і наркозалежних королями ніколи не визнають, як би класно вони не грали.

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Форма входа
Логин:
Пароль:
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Mega Team © 2020